Цілий місяць дощі. Ніде душу промоклу зігріти.
Як раптово й надовго пронизлива осінь прийшла!
По калюжах метнулось навтьоки перелякане літо,
Не лишивши на згадку про себе хоч трішки тепла.
Ти куди? Я з тобою іще попрощатись не встигла.
Залиши хоч промінчик! Я так ще не хочу зими.
Сіре небо дощить. Червоніє калина достигла.
Нам із нею лелеки прощально махнули крильми.