Китайські ідіоми – скарбничка народної мудрості

Приказки, фразеологізми та ідіоми є неоціненною культурною спадщиною, коштовним скарбом кожного народу.  Та китайці й тут зуміли вирізнитись. Адже вони зберегли не лише давні крилаті вислови, а й історію виникнення більшості з них.

Використовувати свій спис проти свого ж щита

         У період Міжцарських війн (475–221 рр. до н. е.) в царстві Чу жив купець, який продавав списи та щити. Якось він пішов на базар, сів у людному місці та, розклавши свій товар, почав його нахвалювати. Спершу підняв щит і став голосно вигукувати:

– Вітаю всіх! Підходьте і подивіться на цей щит. Ніщо не зрівняється з ним у міцності. Його не зміг би пробити навіть найгостріший у світі спис.

Невдовзі довкола чоловіка зібрався великий натовп, аби подивитися на цей надзвичайний щит. Часи були неспокійні, тож якісну зброю неабияк цінували. Торговець тим часом поклав щит і взяв до рук спис:

– Підійдіть і погляньте на мій спис! – вигукував він. – Немає нічого гострішого за нього, це найгостріший спис у Піднебесній! Він здатен пробити навіть найміцніший щит.

Почувши це, люди в натовпі почали сміятися. Один із них промовив, звертаючись до продавця зброї:

– За твоїми словами, ніщо не може зрівнятися гостротою із твоїм списом, оскільки він здатний пробити найміцніший щит у світі. А твій щит – найміцніший у світі і здатний зупинити будь-який спис. А якщо ти випробуєш свій спис проти свого ж щита?

Купець мовчав, бо не знав, що відповісти. Збентежений, він поспішно зібрав свої списи та щити і пішов.

Загальний зміст ідіоми – суперечити самому собі. Її використовують на позначення слів або вчинків, які протилежні одне одному.

Українським еквівалентом може слугувати фразеологізм «співати в інший тон (інакше, інше)», тобто суперечити самому собі, висловлюючи протилежні думки.

Вдавати, що граєш в оркестрі

Як відомо, китайські імператори були поціновувачами мистецтва, тож не дивно, що придворні музиканти отримували цілком пристойну платню. Якось один шахрай (історія навіть зберегла його ім’я – Наньго) заради наживи й собі прикинувся музикантом,  хоча не вмів грати на жодному з інструментів. Річ у тім, що правитель царства Ці дуже любив слухати гру на юї – духовому інструменті з кількох бамбукових сопілок, скріплених разом. Особливо подобалось йому, коли грав оркестр із 300 музикантів. Тож Наньго, цілком резонно сподіваючись, що ніхто не помітить, звучать 300 сопілок чи 299, просто вдавав, що грає, не видаючи при цьому ні звуку.

За декілька років цар помер і на трон зійшов його син. Новий правитель також любив слухати гру на юї, але надавав перевагу сольному виконанню. Тому якось попросив музикантів, щоб вони грали для нього почергово. Почувши це, Наньго одразу ж зібрав речі і втік із палацу.

Отже, «вдає, що грає в оркестрі» кажуть про людину, яка безпідставно намагається видати себе за кого-небудь або створити собі певну репутацію.

Ідіому використовують і тоді, коли хочуть висміяти когось за відсутність таланту і здібностей. Українські відповідники – «вбиратись у тогу», «грати комедію», «напускати туману».

Красти дзвін, прикриваючи вуха

Якось у Стародавньому Китаї в період Весни й Осені (770–221 до н. е.) злодій вирішив вкрасти дзвін. Він спробував закинути його на плечі, але той виявився заважким. Тоді крадій вирішив розбити дзвін на кілька частин. Він легенько стукнув по ньому молотком, і одразу ж пролунав голосний звук. Злодій від переляку, щоб звук не почули,… заткнув собі вуха.

Перевівши подих і трохи відпочивши та заспокоївшись, він вирішив робити свою справу далі. Після кожного удару молота чоловік затикав вуха, переконаний: якщо він не чує звучання дзвона, то й інші теж не чують. Однак, на його здивування, невдовзі прибігли слуги.

Цю ідіому використовують, щоб розповісти про того, хто потайки робить погані справи і думає, що про це ніхто не дізнається. Вислів «красти дзвін, прикриваючи вуха» також означає: якщо хтось намагається обдурити інших, він насамперед обманює самого себе.