Коли у тебе, дорогий мій сину,
Маленька донечка народиться колись,
Ти цю маленьку, крихітну перлину
Ім’ям назви моїм і… усміхнись.
Тоді я знатиму (упевненою буду),
Що доля шанс іще один дала,
Надія знов наповнить мої груди –
Віддам їй все, лише б вона взяла.
Віддам їй пісню ніжну, колискову,
Віддам їй казку дивно чарівну,
Віддам прекрасну солов’їну мову
І зоряницю – зірку осяйну.
Віддам удачу, віру, і надію,
Любов, і волю вистоять в бою(!).
Хібащо не віддам їй… свою мрію,
Вона-бо мрію матиме свою.
Маленьке диво,карооке чудо
Оберігатиму повсюди й повсякчас,
Мов ангел-охоронець поруч буду
й тоді, коли покличуть небеса.
І звідтіля, де все поза межею,
Де все розділено, де різні полюси,
Щоб доленька горнулася до неї,
Благатиму всесильні небеса.
Щоби була весела і щаслива,
Щоби кохала і коханою була,
Благатиму, щоб доленька примхлива
Дала їй те, чого мені не додала.
Я знаю те, що крихітка-перлинка –
Моя онучка, донечка твоя –
Із гордістю, мій дорогенький синку,
Своє (й моє) носитиме ім’я.
Лідія ГІЙ-ШИШКА