Десь палять листя. Терпко пахне дим.

Це заблукала осінь у саду,

Який недавно був ще молодим

У солов’їних трелях, у цвіту.

Усе минає: дні, роки, віки.

Опало листя. В кронах – вітру джаз.

І сад неначе не пусті гілки,

А голу душу виставляє напоказ.

Став світ прозорим: видно геть усе.

Що наболіло – то не утаїш.

І осінь листя по землі несе,

Достиглим яблуком народжуючи вірш.

Він буде, як погожий листопад, –

Барвистим, світлим, але все ж сумним.

Чому? Не знаю. Просто голий сад.

Десь палять листя. Терпко пахне дим.

Марина ЗАСТАВСЬКА