Любити, огортати пелюстками квітів,

Оберігати від полону порожнечі

І пам’ятати – ти одна у цьому світі,

Твій день і ніч, твій ранок і твій вечір.

Твоя печаль уже сутулить плечі.

Зігрій себе надією, теплом.

На жаль, від старості немає втечі,

Чи ти з двома, чи ти з одним крилом.

Валентина КРИВКО