Моїй мамі Ніні Олексіївні Поляковій присвячую

О, скільки в світі сказано про маму,

Написано пісень і складено віршів.

Своїй матусі хочу я так само

Подарувати серця свого спів.

В моєї мами сиве вже волосся

І зморшки вкрили хвильками чоло.

Немало їй в житті цім довелося

Зазнати болю і образ – усе було.

Скільки ночей ти, мамо, не доспала,

Скільки сліз ти пролила гірких

Й просила в Бога милості для них?!

Твоя молитва всі лікує рани

Душевні, бо життя – річ непроста.

За зморшки й сивину пробач кохана,

Моя матусю рідна і свята.

Цілую твої руки працьовиті,

Щемить в моїй душі якась вина…

Кладу до ніг твоїх земні всі квіти,

Люблю тебе, бо ти в житті одна.

Віктор ПОЛЯКОВ