Англійська народна казка

У тихому селі на півдні Англії жив собі один чоловік. Служив він церковним сторожем і мешкав із дружиною при церкві, у затишному будинку з каміном. Був у них кіт – чорний, як вугілля, з білою плямою на грудях. Звали його Томас.

Одного зимового вечора церковний сторож довго не повертався додому. Жінка сиділа біля каміна і в’язала, а старий Томас грівся біля вогню. Жінка вже давно заварила чай, він охолонув, а чоловіка все не було.

Нарешті, захеканий, він вбіг у дім і вигукнув:

– Хто такий Том Тілдрам?!

Чоловік був такий схвильований, що дружина запитала:

– Що сталося?

– Ти не повіриш, яка дивовижна історія сталася щойно зі мною! – сказав чоловік.

– То сядьмо, і ти розкажеш.

Вони сіли біля вогню, а старий Томас умостився між ними. І чоловік почав:

– Сьогодні я лагодив паркан, той, що під лісом, ти знаєш. Так ось, я вже майже закінчив, як раптом почув голосне: «Ня-а-ав!».

– Ня-а-ав! – подав голос Томас.

– От-от, точнісінько так,  – кивнув чоловік.  – Я озирнувся і бачу… Ой, ні, ти не повіриш. Дев’ять чорних котів, зовсім чорних, як вугілля, з білими плямами на грудях, як у нашого Томаса, так поважно несуть… Ну, що ти думаєш? Маленьку чорну домовину, покриту чорним оксамитом, а на вікові – золота корона. Один кіт підходить до мене і каже: «Ня-а-ав!».

– Ня-а-ав! – озвався Том.

– От-от, точнісінько так,  – вів далі чоловік.  – Дивиться на мене і каже: «Передай Тому Тілдраму, що старий Тім Толдрам помер».

– Поглянь на нашого Тома! – вигукнула дружина.

Та не встигла вона закінчити, як їхній кіт підхопився і вигукнув:

– О небо! Старий Тім Толдрам помер, значить, тепер я король! – і з тими словами стрибнув у камін і зник назавжди…