Масштабні морські подорожі на захід адмірала Чжен Хе не мають аналогів в історії морських досліджень не лише в Китаї, а й в усьому світі. Втім, як і флот, будівництвом якого він керував. Сьогодні, шість сторіч потому, дослідники по крихтах відтворюють історію Чжен Хе. Адже, на жаль, одразу після смерті адмірала всі докладні описи мандрівок та наукові записки про них знищили. То ким же була ця людина, який обійшла півсвіту майже за сторіччя до початку епохи Великих відкриттів?
Видатний китайський мореплавець Чжен Хе народився 1371 року в повіті Куньян (тепер – Цзіньін). Щоби звідти добратись до морського узбережжя, у ті часи треба було їхати декілька тижнів. Тож ніщо не вказувало на те, що Ма Хе, а саме так назвали хлопчика, стане підкорювачем морських просторів. Його батько й дід були правовірними мусульманами, які строго дотримувались усіх вимог Корану і навіть здійснили хадж до Мекки (прізвище Ma є китайською транскрипцією імені Мухаммед).
Дитинство хлопчика припало на часи заворушень і війн та зміни імператорських династій. Коли Ма Хе було десять років, повстанці вбили його батька – імператорського чиновника. Самого ж Хе полонили та оскопили. Він став одним з численних євнухів при Бейпінському (Пекінському) дворі брата нового імператора, великого князя Чжу Ді. Хлопцеві до певної міри поталанило – він отримав чудову освіту, оскільки Чжу Ді прихильно ставився до євнухів, на відміну від імператора Чжу Юаньчжана, який не довіряв скопцям і забороняв навчати їх грамоти. Тож коли після смерті брата Чжу Ді підняв повстання проти свого племінника, спадкоємця трону, євнухи виступили на його боці. Підтримка та допомога були такими значними, що, сівши на троні, Чжу Ді дозволив євнухам брати участь у вирішенні політичних та урядових питань і навіть займати державні пости. Молодий Ма Хе, який відзначився під час оборони Бейпіна й у захопленні Нанкіна, тодішньої столиці імперії, отримав за особливі заслуги не лише нове ім’я, під яким увійшов в історію, – Чжен Хе, а й став головним євнухом.
Дослідники й досі сперечаються – що спонукало імператора спорядити морську експедицію, щоб “нести порядок у чотири сторони світу, всюди, куди зможуть доплисти кораблі, доїхати вози”. Адже його наступники зробили чимало, щоби про славетні морські походи забули назавжди, багато записів про мандрівки знищили. Ймовірно, основною причиною було прагнення отримати міжнародне визнання династії Мін. До того ж честолюбний та амбітний Чжу Ді, який фактично узурпував трон, хотів утвердитись як справжній повелитель імперії. Чутки про те, що законний спадкоємець не загинув, а переховується десь за кордоном, не втихали, тож експедиція мала показати, “хто в домі господар”.
Окрім того, імператор прагнув пожвавити торгівлю і таким чином поповнити державну скарбницю. Попри те, що армада була чудово озброєна і на борту кораблів перебувала чималенька армія вояків, вона не мала на меті завойовувати нові території, підкорювати інші держави. Правителі “варварських країн” повинні були формально визнати залежність від Китаю та відрядити послів до столиці Піднебесної. Тож експедиція була своєрідною дипломатичною місією. Очолював її, за імператорським наказом, новопризначений адмірал Чжен Хе, якому доручили також створити найбільший в історії Китаю флот.
Якщо довіряти хронікам, на той час Чжен Хе “виріс до семи чи[1] (майже два метри – ред.). Обхват його талії дорівнював п’ятьом чи (понад 140 сантиметрів – ред.). Вилиці його і лоб були широкі, а ніс невеликий. У нього був сяючий погляд і голос гучний, немов звук великого гонга”.
Імператор квапив. Кораблі будували у шаленому темпі. Наказ про створення флоту прозвучав 1403-го, а вже за два роки могутня армада вирушила у плавання “в країни Західного (Індійського) океану з листами імператора і дарами для їхніх царів”.
Перші три з семи експедиції Чжен Хе відбулись одна за одною – від 1405 до 1411 року, з короткими перервами 1407-го і 1409-го. З Південно-Китайського моря через Індійський океан кораблі йшли до Цейлону і південного Індостану, а під час останніх подорожей заходили ще й у Перську затоку, Червоне море і допливали до східного узбережжя Африки. Чжен Хе щоразу прямував “торованим” шляхом, ловлячи мусонні вітри, які від грудня до березня дмуть на цих широтах з півночі й північного сходу. Додому місія поверталася тим самим маршрутом у період від квітня до серпня, коли вітри змінювали напрям.
Мусульманин за походженням, адмірал Чжен Хе в уже доволі зрілому віці почав вивчати буддизм, цікавився даосизмом. На Цейлоні він навіть звів унікальне святилище, де вшановували Будду, Аллаха й Вішну одночасно. До речі, саме Чжен Хе першим приніс у Китай відомості про пророка Мойсея.
Упродовж перших двох років подорожей китайці відвідали майже тридцять країн і островів. Кораблі Чжен Хе возили в далекі краї унікальні товари китайських майстрів: лаковані вироби, порцеляну, шовк. Поверталися ці кораблі, навантажені коштовним камінням, слоновою кісткою, прянощами, стовбурами тропічних дерев та різними предметами розкоші, які дуже цінували в Китаї, а також зразками рідкісних рослин, надто лікувальних, та незвичайних тварин. Особливої честі удостоївся жираф, якого китайці прийняли за ціліня – легендарного звіра, що з’являється лише в період щасливого і мирного царювання. Усі сприйняли це як знак та благословення Небес. Окрім жирафа, в Китай доправили й інших екзотичних тварин, зокрема небесних коней (зебр) та небесних оленів (антилоп).
Чжен Хе був змушений не раз застосовувати зброю – проти піратів і проти тих, хто вважав посланців імператора Піднебесної ворогами. На щастя, таких було небагато.
Чудовий організатор, стратег і тактик, Чжен Хе, готуючись до плавання, вникав у найменші дрібниці, його цікавило все: від озброєння суден до забезпечення науковців достатньою кількістю паперу й туші. Говорячи сучасною мовою, адмірал, окрім дипломатичного та воєнного хисту, мав ще й неабиякі менеджерські здібності. Учасник четвертої експедиції, перекладач, мусульманин Ма Хуань, який знав арабську і перську мови, описав у спогадах усілякі побутові подробиці плавання, зокрема раціон моряків. За його словами, вони їли “лущений і нелущений рис, боби, зерна, ячмінь, пшеницю, кунжут і всі види овочів. …Із фруктів у них були… перські фініки, соснові горішки, мигдаль, родзинки, волоські горіхи, яблука, гранати, персики і абрикоси…”; “…багато людей робили суміш з молока, вершків, масла, цукру та меду і їли це”.
Другого лютого 1421 року кораблі Чжен Хе вп’яте вийшли у плавання – до берегів Аравії. У наш час виникло чимало припущень щодо того, куди ще могли запливати кораблі армади Чжен Хе, які цього разу розділились на декілька груп. Відставний британський моряк Гевін Мензис висунув захопливу, проте, на жаль, недостатньо обґрунтовану гіпотезу про те, що кораблі Чжен Хе під час п’ятого плавання здійснили кругосвітню подорож і побували біля берегів Америки, Австралії та навіть Антарктиди!
І хоча критикувати Мензиса історики вважали мало не обов’язком, усе ж існують, нехай і непрямі, підтвердження на користь його припущення. Місіонери-францисканці, що побували в Китаї у XVI сторіччі, виявили там приблизну карту Австралії, вигравіювану на міді. А 1961 року в Гонконзі знайшли стародавню порцелянову вазу, на якій зображено карту, що віддалено передає обриси Східного узбережжя Австралії. Інша “порцелянова карта”, яку датують 1477 роком, представляє частину західного узбережжя Америки, деякі тихоокеанські острови, Нову Зеландію, Австралію і Нову Гвінею, острови Південно-Східної Азії та узбережжя Китаю. Почасти факт таких плавань підтверджують і знахідки в Новому Світі китайських виробів – монет, статуеток, зброї, а також характерних якірних каменів.
Хай там як, але навіть того, що визнають усі науковці, достатньо, аби зрозуміти, якою непересічною особистістю був батько китайського флоту, блискучий командувач, чудовий організатор, видатний мандрівник Чжен Хе. І не його провина, що після смерті адмірала флот було зруйновано, а Китай відгородився від зовнішнього світу і майже п’ять сторіч перебував у добровільній ізоляції, що, зрештою, стало причиною занепаду імперії.
Олександр Тітаренко
[1] Чи – давня китайська міра довжини. В часи династії Мін дорівнювала приблизно 30 см.