Я до землі вклоняюся вам, мамо

Я до землі вклоняюся Вам, мамо,

Та не лише сьогодні, а завжди.

За те, що молячись, вмивалися сльозами,

Щоб я не знала горя і біди.

Я до землі вклоняюся Вам, мамо.

За те, що мала іграшки й книжки,

За те, що пестили чоло моє устами,

Розказуючи перед сном казки.

За те, що Ви навчили полюбити

Паперу чистий аркуш, олівці.

В душі красу навчили відтворити

Й донести до людей через вірші.

Навчили матінку-природу не ганьбити,

Не нищити найменші пагінці…

А ще – різниці в людях не робити:

На “горді лебеді” і “сірі горобці”.

Вклоняюся низесенько Вам, мамо,

За свіжий хліб, духмяний на столі,

Що над усе любити научали

Поля пшеничні рідної землі.

За вишиваночку, що темними ночами

Сиділи й шили – а на пальцях кров…

Я до землі вклоняюся Вам, мамо,

За Вашу безкорисливу любов.

Двері міжкімнатні