На лінії фронту

також посміхаються діти,

Ганяють м’яча,

хоч не всі добіжать до мети.

І їхнє дитинство,

осколками мін обігріте,

Пір’їнкою ангела

в сонячну вічність летить.

На лінії фронту

скалічені бродять собаки.

Потомлені вити—

знеможено в ніч скавучать.

Тут сіють не жито:

пекучо-карміннії маки!

В них душі шукають

до спокою неба ключа.

На лінії фронту

ще вірять у диво і Бога.

Тут ангели й смерть

розігрались з людьми у квача.

Дитинство сміється.

Собаки кричать до знемоги.

Що буде за мить—

це лиш Богу відомо в цей час.