Ви знаєте, яка на смак війна?—

Вона гірка, немов дитячі сльози.

Коли дзвінка чекаєш допізна

І засинаєщ з донею в знемозі.

Війна—гірка!

Вона солодка: Боже, подзвонив!

О п’ятій ранку на одну хвилину!

Немов знайшла у попелі війни

Життя ванільно-приторну зернину.

Війна—солодка!

Вона пекуча. То ужалить «Град»,

То вибух обпече червоним перцем.

Тут кожен день гірчичний зорепад

Все спалює в імбирнім ритмі скерцо.

Війна—пекуча!

Вона солона.  Від смертей і ран.

До діатезу, до каміння в серці.

Коли ідуть—кому ще не пора…

Так солоно!

Пекучо так!

…Хто б стер це!

Війна—солона!

Ви знаєте, яка на смак війна?!!