Шановні автори.
Газета “Життя” запрошує професійних авторів та творчу молодь надсилати свої вірші редакції. Професійне жюрі уважно вивчає кращі вірші дописувачів і публікує їх на сторінках тижневика “Життя”.
На жаль, ми не маємо змоги відписувати усім дописувачам. Проте, сподіваємося, що у вас шанс таки є…
Бажаємо усім творчих успіхів!
Наша електронна адреса: mksukr@gmail.com
**********************************
СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО
Було спочатку Слово і Майдан,
А потім сльози й повні ріки крові.
Шукали ми хоч крихітку любові.
Ішли на смерть, щоб жити без кайдан.
Сльозились біллю перли пурпурові
З роз’ятрених Вкраїни-неньки ран.
Вмивалось небо краплями роси,
Ми їх збирали, бо хотіли пити.
Стелилися під ноги оксамити
Свинцевих куль і чулись голоси
Ангеликів… А ми хотіли ЖИТИ!!!
Мій генерале, знов нас продаси?
Розкрають «Гради» на шматочки ніч,
Заквилять в рідній стороні трембіти….
Спинися, Доле! В нас же дома діти!
НЕ залишай їх, Боже, край узбіч.
Ох, скільки ще лишилось протиріч…
Іде війна…
Холодна смерть….
Граніти….
*****************
РОЗМОВА З ОСIННЮ
Здрастуй, подруженько-осене,
Радо заходь у мiймдiм.
Нiженьки, зрошенi росами,
Ти вiдiгрiєш у нiм.
Вкотре мене ти провiдаєш,
В рiднi вернувшись краї.
Про свої бiди повiдаєш,
Я розкажу про свої.
Долю пожурим-посудимо,
З келиха хміль надiп’єм
I про все горе забудемо,
В друзки журбу розiб’єм.
Сядем з тобою, присядемо,
Лiто згадаєм, тепло,
Поки ще цвiт листопадовий
Нам не опав на чоло.
Поки дощами розкосими
В серце печаль не вросла,
Давай у долi попросимо
Ще хоч краплину тепла.
ЛЮБЛЮ ТЕБЕ Я, ОСЕНЕ БАГРЯНА
Люблю тебе я, осене багряна,
Твою золоту жовтизну.
Коли все, сповите туманом,
Надiїплека на весну.
Коли хризантеми розкiшнi
Красою п’янять увесь свiт.
А вишнi, зажуренiвишнi
Лиш мрiють про буйний розквiт.
Люблю тебе, рiдна сестрице,
Хай дощ чи тумани, та все ж
В моєму ще серцiiскриться,
Що щастя менi принесеш.
ОСIННI МОТИВИ
Осiннiм подихом зiгрiтий,
Кружляє жовтий падолист.
Калина вбрала своївiти
В кораловi разки намист.
Гуляє вiтер на долинi,
Туман розлiгся по водi.
Похмурi верби в плеса синi
Впустили вiти молодi.
Журливо над гнiздом лелеки
Останнiй звершили полiт.
А дві зажуренi смереки
Прощально глянули їм вслiд.
Лідія НАУМЕНКО