Зі святом Маковія, яке завжди відзначаємо 14 серпня, званого в народі ще Першим Спасом, Медовим Спасом, ми вступаємо у фенологічну осінь. У цю пору для людського ока, здавалося б, нічого не нагадує про неї. Однак природа говорить інше: птахи готуються відлітати в теплі краї, гуртуються у зграйки (поспостерігайте хоча б за лелеками та ластівками), на деяких деревах починають багряніти листочки, у водоймах уже годі скупатися, а нічні роси таки прохолодні.
Церковна історія свята пов’язана із сімома синами Соломонії – Маккавеями. Про них згадано в Старому Завіті. Вони відзначилися високим героїзмом, захищаючи Палестину від чужинців. Тому українці часто ототожнюють їх з козаками.
Символ братів Маккавеїв – дикий червоний мак. Дівчата, в родині яких хтось загинув за волю України, вплітали його у вінок. Отож доречним стало використання цього символу й 8–9 травня.
Цієї пори в нас уже збирали доспілий городній мак, щоб посвятити в церкві. Співзвучність слів – Маккавеї, мак – і дала народну назву святу, хоч сама його обрядовість сягає ще далеких дохристиянських часів.
Окрім маку, у храмах освячують хліб (зерно) нового врожаю, а також пучечки квітів. Такі букети називають маковійкою. Свій смисл має й кількість маківок у букеті – три, сім, дев’ять, дванадцять. Найчастіше додають до букета сім маківок, адже було семеро братів Маккавеїв. Квіти і трави для букета збирали рано-вранці, ще до початку церковного богослужіння. Це були деревій, петрові батоги, полин та інші рослини. Вони мають і цілющі властивості. А освячений мак виконував роль оберега. Його зберігали за іконами.
Букети несли на освячення до церкви винятково діти, дівчата. Але перед тим вони мали ситно попоїсти. Існувало повір’я: хто несе маківки голодним, у того й рік буде голодним.
Обрядова їжа на Маковія – шулики (коржі) з борошна, замішаного на молоці або сметані з додаванням яєць. Їх неодмінно посипали маком і поливали медом.
Освячували в церкві й мед, інші продукти бджільництва. Тому Маковія (Першого Спаса) називають іще Медовим Спасом. Щедрі пасічники (а вони завжди мали бути щедрими, бо інакше бджоли не поведуться) обов’язково частували медом бідних, дітей-сиріт, удів, старих самотніх людей.
Від дня Маковія християни східного обряду вступають в Успенський піст, який триває до Успіння (28 серпня). У народі його називають Спасівкою, Спасівським постом. Він є таким самий строгим, як і Великий (Великодній) піст. Тому Церква закликає всіх вірних обмежуватися в харчуванні, тим паче у споживанні алкоголю. Щоправда, обмеження в харчуванні не поширюється на дітей (принаймні віком до 12-ти років), вагітних жінок, хворих, людей похилого віку, а також тих, хто виконує важку фізичну працю, як-от, до прикладу, шахтарі.
За апокрифічною легендою, Спасівка – це продовження Великого посту. Спочатку Бог визначив тривалість Великого посту дев’ять тижнів. Але людям було важко його витримати. Тож Святі Отці почали просити Всевишнього, щоб послабив піст у часі. Тоді Господь розділив його на дві частини: сім тижнів навесні перед Великоднем і два тижні до Успіння. Ось чому і за народними віруваннями, і за церковною традицією у Спасівку треба так само постити, як і у Великий піст.
У народі кажуть: «Перший Спас і тепло, і дощ, і вітер, і холод любить…».
Підготував Тарас ЛЕХМАН