Навколо вирує життя – швидкоплинне, нестримне, привабливе, твоє! Занурившись у буденні справи, ми часто не помічаємо цього привабливого, загадкового, вічного.

…Сьогодні в автобусі я зустріла вродливу дівчину із золотистим волоссям. Щиро кажучи, я була захоплена її красою, веселістю в синіх очах. Захотілось бути такою, як вона, – граційною, вродливою, сильною…

Та ось дівчина встала, щоб вийти, і я помітила, що вона інвалід: одна нога і милиця. Однак, виходячи, усміхалася…

Я мимоволі подумала: щастя поруч, я маю ноги, і весь світ належить мені!

 І знову буденні справи, невгамовні ранки та довгі вечори. Знову усмішки, суперечки, гарні слова чи сльози…

Гуляючи вулицями рідного міста, я зустріла дитину з дивовижними зеленими очима. Вона не бавилась, як інші діти, а стояла осторонь і захопливо дивилась. Зупинившись, я запитала: “Чому ти не бавишся з іншими?” Та вона дивилась уперед, у порожнечу, і я зрозуміла: дитя не чує…

Ще одна думка зародилась у заклопотаній голові: щастя поруч, я маю слух, і весь світ належить мені!

Можна навести ще декілька прикладів, однак сумніваюсь, чи варто. Все й так зрозуміло.

 Ноги несуть тебе, куди захочеш.

 Твої очі бачать сонячні промені.

 Твої вуха чують усі навколишні звуки.

Не нарікай на життя, бо світ належить лише тобі, а щастя поруч!

Оксана ДЕНИСОВА