Одного погідного дня мисливський собака на кличку Плямистий побачив ведмедя і почав його переслідувати. Пес уже наздоганяв звіра і готувався кинутись на нього, коли дорогу йому перебіг лис. Плямистий одразу ж побіг за новою здобиччю, і коли вже порівнявся з його пухнастим хвостом, із-за кущів вибіг заєць. Собака забув про лиса і кинувся за зайцем.

Плямистий уже дуже втомився і важко дихав, але не здавався і продовжував швидко наздоганяти куцохвостого. Та коли вже готувався до останнього стрибка, на його шляху з’явилась миша. Пес одразу ж утратив інтерес до зайця і почав переслідувати мишу. Він кидався за нею врізнобіч цілим полем майже кілометр, аж поки миша не сховалася у своїй норі.

Плямистий, зовсім знесилений, стояв біля нори і гавкав, доки не впав від виснаження.

Щось схоже часто трапляється і з людьми. Вони вирушають у життя, мріючи, що здобудуть увесь світ, а закінчують так, як Плямистий, – знесилені стоять, важко дихаючи, над мишачою норою.

Багато людей кидається врізнобіч у пошуках щастя. Шукають задоволення в роботі, спорті, наркотиках. Вони постійно бігають від однієї мети до іншої, ніколи не одержуючи щастя, яке шукають. Наприкінці падають знесилені, виснажені, згірчені життям, важко дихаючи перед порожнечею.

Лише шукаючи Христа, ми знаходимо справжнє щастя і сенс нашого життя.