Дозволяючи дітям пізнати, що таке поразка, захищайте їх від несправедливості. Ось яким прикладом із власного досвіду поділився батько дев’ятирічної Оксанки. У класі проводили конкурс-виставку дитячих малюнків, переможець мав отримати цінний подарунок. Оксанка готувала роботу декілька днів, а потім, горда, понесла її до школи. Але додому повернулась у сльозах. Як дівчинка з’ясувала у школі, всім решта дітям малювати допомагали батьки або навіть просто малювали за них. А тому на Оксанчину роботу вчителька навіть не звернула уваги. Погодьтесь, це було щось значно гірше за поразку.

Батько пішов до школи і поговорив із вчителькою, зателефонував іншим батькам. Разом вирішили, що малюнки на конкурс діти готуватимуть у школі. Оксанка так і не стала переможцем, але справедливість було відновлено, тож вона гідно прийняла програш.

І наостанок, будьте послідовними у своїх вчинках. Слова підтверджуйте діями. Бо не словами ми виховуємо дітей, а власним життям. Якщо хочете, щоб діти поважали вас, поважайте їх і їхні рішення.

Особливо, коли не йдеться про глобальні речі. Дозвольте їм піти з дому без парасолі чи одягнути на шкільний ранок ту сукню, яку хочуть вони. І навіть якщо це буде помилкою і вони змокнуть до нитки чи почуватимуться незручно, ви все одно виграєте. Бо ви таки мали рацію. І якщо вам вистачить тактовності промовчати про це, дитина сама пошкодує, що не послухала батьків, і наступного разу вже прислухається до вашої поради. Якщо ж дощ так і не впаде, а сукня і справді підібрана вдало, дитина теж буде вдячна вам за те, що ви дозволили їй обирати самостійно.

Не можна поступатись лише тоді, коли йдеться про принципові речі або про безпеку дитини, – тут ви маєте виявити тверду батьківську волю, щоб дитина не припустилась помилок, які неможливо виправити.