Не оберігайте дітей від поразок. Це також школа, її уроки дуже болючі, зате вони пробуджують силу духу, хоча й зачіпають дитяче самолюбство. Підтримайте дитину, наведіть приклад із власного життя чи із життя інших людей, але не обдурюйте, не змінюйте правил, дайте пізнати їй щось нове. І не звинувачуйте себе за те, що не вберегли дитину від поразки: негативний досвід теж вельми цінний.

Коли моя донька сказала, що перестане займатись легкою атлетикою, бо на змаганнях прибігла останньою на всіх дистанціях, я розповіла їй про Вільму Рудольф. Унаслідок перенесеної в дитинстві хвороби дівчинці паралізувало ліву ногу. Всі лікарі стверджували, що вона зможе ходити лише тоді, коли нога буде затиснена спеціальними металевими скобами. Та дівчинка в дев’ять років зняла їх і зробила перший самостійний крок, а через чотири роки почала бігати. Потім, у 13 років, вона вперше взяла участь у шкільних змаганнях: дівчинка прибігала останньою, і не просто останньою, вона набагато відставала від усіх. Але тренування і віра в себе зробили свою справу, Вільма почала перемагати. Коли дівчина вступила до університету, на її силу духу, віру та працелюбність звернув увагу відомий тренер, і колишня дитина-каліка стала олімпійською чемпіонкою в забігах на 100 і 200 метрів. А коли Вільма мала бігти фінішний відрізок естафети, то під час передавання естафетної палички випустила її з рук. І хоча її суперниця стартувала першою, Вільма все одно перемогла в цьому забігу.

– І знаєш, – додала я, – можливо, Бог послав тобі це випробування, щоб ти зрозуміла, як почуваються ті, хто через якісь обставини чи через нестачу здібностей програє, щоб ти могла їх підтримати і допомогти (донька була найкращою ученицею у класі й солісткою шкільного ансамблю). Лариса не стала першокласною легкоатлеткою, хоча в неї були й перемоги, до того ж останньою вона фінішувала після цього лише двічі. Але я бачила, як вона щоразу намагалась підбадьорити тих, хто долав дистанцію останнім.