На одному із занять у центрі “Родина” ми з батьками дійшли висновку, що просто зобов’язані любити дитину настільки, щоб дати їй змогу помилятись та відповідати за свої вчинки.
Для таких уроків не потрібні надзвичайні випадки. Нагоди трапляються щодня.
От тільки вчора моя донька, яка пізно повернулась із репетиції до виступу в хореографічній школі, попросила мене о 9-й годині вечора допомогти їй заповнити словник з англійської мови. Потрібно було знайти та виписати транскрипції до трьох десятків слів. Я розуміла, що вона втомлена, а робота механічна, а тому погодилась це зробити. Та попросила доньку сісти за інші уроки, щоб вчасно лягти спати. Коли я через декілька хвилин зазирнула до її кімнати, то побачила, що вона теревенить по телефону з подружкою. Я знову попросила її взятись до уроків, але дівчинка продовжувала говорити. Зачекавши ще 10 хвилин, я принесла їй словник і чистий аркуш паперу та мовчки вийшла з кімнати.
Ще один приклад навів батько 14-річного Сергія. Коли увечері син попросив допомогти підготуватись до контрольної, батько залюбки погодився зробити це, коли повечеряє. Минула година, друга. А син усе сидів біля комп’ютера, бавлячись у якусь новітню “стрілялку”, і на всі батькові нагадування казав: “Зараз”. Коли вже близько 11-ї вечора він підійшов-таки до тата і попросив допомогти. Той йому відмовив.
Мама 13-річної Софійки віддала акваріум із рибками, який донька довго випрошувала, знайомим. Коли побачила, що дівчинка вже декілька днів не змінює воду і не годує рибок. Спершу мати робила це сама, а потім, попередивши доньку про наслідки, наважилась на рішучий крок, хоча знала, що на неї чекають докори і сльози дівчинки.
Батько школяра-другокласника відмовився принести йому до школи альбом з малювання, який хлопчик забув удома, тому що ввечері декілька разів просив сина скласти портфель і навіть пропонував свою допомогу.
Ви, мабуть, помітили, що всі ці уроки з негативними наслідками (бо в підсумку діти отримують “двійки” чи зауваження в щоденник) мають щось таке, що їх об’єднує. Батьки не просто відмовляються допомогти дітям, а є вагома причина, чому вони цього не роблять.
А тому до кожного випадку треба підходити по-особливому.
Мати 13-річної Катрусі відмовилась написати записку вчительці та вигадати якусь причину запізнення дочки, коли дівчинка чотири рази переплітала коси, щоб “виглядати краще, ніж Софія”, але іншого разу дозволила пропустити два перших уроки, коли дівчинка допомагала доглядати дітей сусідки, яка зламала ногу, і не встигла підготуватись до уроків.
Ми щодня мусимо показувати дітям, що їхні вчинки завжди мають наслідки. Позитивні чи негативні, але мають. Це один із найважливіших уроків, які вони мусять засвоїти.
От лише позавчора діти впрохали мене лягти пізно, бо дуже хотіли переглянути “Володаря перснів”. Наступного дня з ліжок вставали, постогнуючи та нарікаючи самі на себе. Молодший син навіть дорікнув мені за те, що ми так засиділись.