Усі ми, звичайно, прагнемо, щоб наші діти були щасливими, і задля цього готові йти навіть якщо не на будь-які, то принаймні на значні жертви. Проте захоплива, хоча й нелегка мандрівка, яка називається “батьківством”, вимагає від нас насамперед не жертв чи зречень, а любові. Та погодьтесь, любов теж буває різною і, як це не парадоксально, вбивчою також. Вам, мабуть, як і мені, відомі приклади сліпої чи деспотичної батьківської любові, які робили дітей нещасними. Батьківська любов має буди мудрою. А мудрість не з’являється одразу, вона приходить із досвідом, а тому від помилок не застрахований ніхто. Втім, хочу поділитись із вами гарною новиною. Помилки потрібні для того, щоб на них учитись.

Помилки вчать не лише дорослих – вони повинні стати вчителями і для дітей. І найкраще, якщо свій перший досвід таких уроків дитина отримає в батьківському домі, де її підтримають, зрозуміють і з любов’ю допоможуть засвоїти та пережити негативний досвід.