Кожна людина зустрічає Новий рік із радістю і надією.
Сиділи за новорічною вечерею старий чоловік і три його доньки. Дівчата подали батькові склянку підігрітого вина. Він усміхнувся і сказав:
– Немає слів, наскільки я вам вдячний, дітки мої, за ваше піклування і догляд за нашою домівкою. Я підготував для вас дарунки. Вони скромні, але від усього серця. Ці дарунки дадуть вам змогу показати, на що кожна з вас здатна.
Підвівшись, старий відімкнув скриню і дістав звідти три вузлики. Отримавши дарунки, дівчата поцілували батькові руку, побажали йому доброї ночі й пішли у свою кімнату.
Коли старша сестра побачила свій подарунок, то скривилась у зневажливій посмішці:
– У старості наш батько став надто скупим. Лише три мідні монети подарував мені. Що на них купиш? Якби вони були срібні…
– І мені він подарував лише три мідні монетки. Вистачить хіба що на три порції морозива влітку! – сказала середульша.
– Будь-який дарунок від батька цінний. А ще цінніші – мудрі слова, які він сказав, даруючи нам новорічні подарунки! – мовила молодша, притуляючи вузлик до серця.
Минуло дванадцять місяців. Знову настав Новий рік. Цього разу батько подарував донькам барвисті шовкові пояси. Про тогорічні дрібні дарунки не було сказано жодного слова. Батько немов забув про них.
Минуло ще два роки. Дівчата підросли. Коли всі, живі та здорові, знову зійшлися до святкової вечері, старець випив склянку підігрітого вина і звернувся до доньок:
– Скажіть, дітки мої, що ви зробили з подарунками, які я дав вам три роки тому?
Старша донька розсміялася і сказала:
– Я, тату, і не згадую про ті монетки. Кудись їх поклала та й забула.
– Нічого не можу згадати про ті мідяки, крім того, що купила на них морозиво, яке відразу ж і з’їла, – мовила середня.
– Я дуже тобі вдячна, батьку, – озвалася наймолодша. – На ці мідні монетки я купила телицю, яка зараз стоїть у нас у хліві.
Її сестри здивовано перезирнулись:
– Хіба можливо придбати корову за три мідяки?
– Зараз розповім, – сказала дівчина. – На ці монетки мені вдалося купити лише жовтороте каченя. Я вигодувала його. Каченя перетворилося на дорослу качку. Все літо я продавала яйця, які вона несла. Восени купила на ті гроші порося. За рік воно виросло, стало великим і гладким. Коли я його продала, то отримала стільки грошей, що в змозі була придбати молоду теличку. Відтоді вона підросла, а за рік стане дорослою коровою, і щодня до сніданку в нас будуть молочко та сир. От що я зробила з трьома мідними монетками, які отримала до Нового року.
– Жити тобі у щасті й бути здоровою довгі роки! – зрадів батько, обійняв доньку і поцілував її. Для нього це був найцінніший новорічний дарунок.